Спілкування з підлітком у стресовому стані

Життя підлітка чимось схоже на життя всередині скороварки. Одночасне існування таких завдань, як досягнення успіху у школі, участь у позашкільних заходах, громадські роботи, робота в неповний робочий день (для деяких), урегулювання взаємин з дорослими й однолітками й управління собою в умовах гормональних змін може перетворитись на передумови справжнього емоційного зриву.

Батькам підлітка важливо знати, коли та як йому допомогти впоратись із психологічним тиском і як не додати в його життя нових стресів. Як і в більшості ситуацій, рецепт успіху починається з належного та своєчасного спілкування.

Шукайте природні можливості для перевірки стану вашого підлітка

• Ставте запитання тоді, коли ваш підліток найбільш схильний сприймати їх. В ідеалі це може бути випадковий спокійний момент, коли нікому з вас не треба поспішати. А ось ставити дитині запитання відразу ж після школи або коли вся родина зібралась за вечерею – не найоптимальніший варіант, який часто тільки підсилює її стресовий стан.
• Якщо у вас кілька дітей, треба підбирати правильний час для кожного з них. Одна дитина може бути більш відкритою для спілкування в поїздці в машині, а інша відчуває себе більш комфортно перед телевізором.
• З огляду на зайнятість вашого підлітка, вам, можливо, доведеться вибирати правильний час для спілкування. Намагайтеся завжди бути доступними для дитини в перервах її розкладу.

Ставте правильні запитання

• Відкриті запитання призначені для розвитку бесіди та природним чином приводять до додаткових запитань. Ваш підліток не зможе відповідати на відкриті запитання просто «так» або «ні», і тому розмова не припиниться, так і не розпочавшись. Почніть розмову із запитань «Чому?», «Як?» або «Які...?».
• Уникайте закритих запитань – тих, які починаються зі слів, «Де», «Коли» і «Ти це...?», тобто запитань, які потребують односкладових відповідей.
• Як тільки розмова зав'язалась, для того щоби спонукати вашого підлітка до подальших розгорнутих відповідей, використовуйте такі фрази, як «Розкажи мені ще про...» і «Чому це так важливо для тебе?».

Ставте «завуальовані» запитання

Уникайте запитань, до яких ваш підліток може бути особливо чутливий. Маскуйте їх під розмову про інших людей або про ситуацію в цілому, наприклад:

• «Звідки ти знаєш, що твій друг справді перебуває у стресовому стані?» або «За якими ознаками ти визначаєш, що у твого друга тягар на душі?». Такі запитання дають вашій дитині шанс проявити співчуття, а вам – деякі підказки про те, як діяти далі.
• «Дай оцінку за шкалою від 1 до 10, де 1 – зовсім розслаблений, а 10 – панічна атака, рівню стресу, який характерний для ваших уроків математики».

Продовжуйте розмову, ставлячи особисті запитання

Якщо розмова проходить добре, поставте таке запитання з використанням вашого особистого досвіду: «Якщо використовувати цю шкалу, мій рівень стресу в десятому класі становив 6–7 балів. А який рівень у тебе?».

Керуйте своїми реакціями. Якщо дитина відповіла, що її рівень стресу вище, ніж ви очікували, зробіть паузу, а потім продовжуйте бесіду, ставлячи відкриті запитання, наприклад: «Що допомагає тобі знижувати рівень стресу?».

Висловлюйтесь коротко, якщо, звісно, вас не просять сказати більше. Деякі діти люблять слухати, як батьки діляться своїм досвідом у подібних ситуаціях, це робить вас більш «крутим» і щирим в очах дітей. Обов'язково стежте за сигналами дитини про те, що вам пора зупинитись і дати можливість висловитись їй самій.

Переказуйте те, що сказав підліток

Це допоможе вам переконатись у тому, що ви правильно зрозуміли свою дитину, чому вона буде щиро рада. В іншому випадку підліток або виправить вас, або уточнить для вас те, що він має на увазі, що дозволить вам поставити ще кілька відкритих запитань. Коли ви досягнете повного взаєморозуміння, скажіть: «Дуже тобі дякую за те, що ти допоміг мені зрозуміти, у чому справа».

Не поспішайте з рішеннями й не висловлюйте власну думку, доки вас про це не попросять

Не розмовляйте занадто багато й не давайте поради. Зосередьтесь на тому, щоб дізнатись і зрозуміти точку зору вашого підлітка.

• Спитайте: «Якби один із твоїх друзів відчував стрес і розповів тобі про це, що б ти зробив?».
• А потім: «Що ще ти можеш зробити, щоб допомогти йому? Що конкретно?».

Якщо дитина спитає у вас: «А що б ти зробив (зробила)?», запропонуйте їй список рішень і спитайте, що, на її думку, буде дійсно ефективним в її ситуації.

Записуйте й повторюйте

Кращий спосіб підготовки до важливої зустрічі, якою є зустріч і розмова з дитиною, – це попередньо потренуватись і проговорити свій підхід і репліки. Про що ви будете питати? Як ви допоможете дитині відчути себе в безпеці й довіритись вам? Як ви будете відповідати на певні реакції підлітка? Ви повинні мати запасний план дій, який допоможе зупинити підлітків на шляху до досягнення «точки кипіння».