Чи варто дякувати дитині за її істерики?

Істерика – це одна з найбільш дратівливих моделей поведінки дитини, що викликає хвилювання та збентеження. Однак наступного разу, коли, перебуваючи в супермаркеті, ваш малюк почне кричати, плакати й бити по підлозі руками й ногами, замість того щоби почати турбуватися, спробуйте нагадати собі про те, що істерика – це не така вже й погана штука, у ній є й позитивні моменти. У статті зазначено п'ять причин, за яких вам варто подякувати своїй дитині за прояв істерики.

1. Дякую за те, що ти не мовчиш, коли щось іде не так

Ваша дитина впадає в істерику, тому що вважає щось неправильним. Вона незадоволена тим, як складається та чи інша ситуація, і хоча її стурбованість виражається не найбажанішим способом, який виходить за рамки дозволеного, врахуйте: ви батько, а вона дитина, яка, принаймні, висловлює свою точку зору. Коли дитина дорослішає, вона трансформує таку манеру самовираження в більш зрілу форму, за допомогою якої, наприклад, буде заступатись за скривджених та обґрунтовувати керівництву необхідність свого просування по службі.

2. Дякую за те, що ти живеш у відповідності із природою дитини

У дітей бувають істерики. Це факт. Так, вони викликають почуття ніяковості, виникаючи у громадських місцях або тоді, коли ви не можете заспокоїти свого малюка. Але всі знають, що це буває. У дітей трапляються істерики. Ваша дитина – це просто дитина. Вона вивчає свої емоції й намагається розвиватись відомим їй способом. Якщо для того, щоб впоратись із заплутаними почуттями, дитина повинна влаштувати істерику, нехай вона відбувається. Зрештою, дитина виросте й істерики припиняться. Вона лише робить так, як вважає за потрібне, щоб учитись, рости і в майбутньому робити інакше.

3. Дякую за те, що ти вибачаєш нам, батькам, і даєш нам шанс усе виправити

Діти не тримають образи. Вони люблять вас, в якийсь момент вони, звісно, можуть і розсердитись, але потім знову продовжують любити вас з тією самою щирістю. Це прекрасне явище, яке спостерігається тільки тоді, коли ваша дитина ще дуже мала, наївна й досліджує свої емоції та навколишній світ. Нехай вона влаштовує істерику, будьте поруч з нею, щоб обійняти й заспокоїти після того, як вона закінчиться. Ви повинні вибачати вашій дитині, а вона вибачить вам, і ви обидва зможете все почати з чистого аркуша. Думайте про це так: зараз мені набагато легше, ніж буде потім, коли прийде час справлятись із сердитим підлітком!

4. Дякую за те, що робиш спробу висловити себе

Зрозумійте: у молодшому віці словниковий запас дітей дуже обмежений. Вони не можуть точно висловити те, що відчувають і чому. Уявіть, що ви намагаєтесь сказати щось важливе, але маєте для цього вкрай обмежені можливості. Це дуже неприємно, чи не так? І уявіть, що людина, якій ви намагаєтесь щось пояснити, просто не розуміє вас. Тут упору заплакати, правда? Або кататись по підлозі, доки вас не заспокоять і не зрозуміють? Ну, можливо, ви б і не стали робити це, але це єдиний спосіб самовираження, який знають діти, так нехай же вони використовують хоча б його! Після кількох істерик та оцінки вашої реакції на таку поведінку діти часто адаптуються й намагаються висловлювати себе по-іншому.

5. Дякую за те, що ти хвилюєшся і проявляєш занепокоєння

Діти реагують так, як і дорослі: якщо ви про щось турбуєтесь, то реагуєте на це бурхливо й емоційно. Ну а якщо вам щось байдуже, чи будете ви на це реагувати? Напевно, ні. Істерики вашої дитини показують, що вона стурбована, хвилюється чи через таку дрібницю, як відмова батьків купити нову іграшку, чи небажання рідного брата грати з нею. Ви повинні бути вдячними за те, що ваш малюк проявляє цікавість до навколишнього світу. Він прислухається до того, що відбувається, реагує на те, що відбувається, навіть якщо ця реакція виливається в істерику.